нелюдяність

уривки із записника

"З якоїсь причини на вихідних я відчуваю себе не на місці в квартирі, відчуваю наче мені тут не місце, мені потрібно бути там, на волі, дихати свіже повітря. Все навколо відчувається чужим, не тим що повинно бути. Тай на вулиці трохи легше але все не там, думки літають десь далеко, як я хочу тиші, чистоти свідомості."

"Можливо моя нелюдяність зумовлена всього лиш легкою мізантропією і ненавистю до себе а тому у моїй підсвідомості виникає бажання відмежувати себе від людства щоб полегшити ненависть до себе та страждання і провину що приходить з усвідомленням наскільки людство все занапастило на цій планеті. ... Знов це відчуття безнадії та впертості до людського життя, я відчуваю потяг бігти й бігти серед темної холодної сніжної ночі, та рвати горла виючи за невідомою зграєю. Тут в апартаменті я як в клітці і непереборний страх того що зі мною зроблять якщо я випущу звіра, зупиняє мене від відкриття його клітки. Та знаю я одного дня я випущу його, якщо не згасне його дух. Я не хочу жити людським життям, це не я це не я."

"Хочу повністю відчути зв'язок із інстинктивним, первісним, тільки тоді я буду собою."

"Я відчуваю таку неяку спорідненість із Баком, опис його відчуттів походять на мої та тей поклик. Хоча є сенс до Бакових відчуттів він хоч і собака але пішов його вид від вовків у нього цк в крові, а я людина(принаймні біологічно) у мене таких відчутті не повинно бути. Хто зна чи то душа не в тому тілі чи собака з людиною настільки зблизились що й в нас пробудились сі відчуття."

"Іноді я відчуваю себе фізично як вовк. Це таке відлуння, далеке відчуття ніби я вже я. Якщо я подивлюся на відображення у дзеркалі то себе не впізнаю, там хтось інший, не я що мімікує мої рухи."

"Часто думаю про те що мої відчуття себе радше пов'язані зі наполовину собакою- напів вовком а не повноцінним вовком. Мене народили на цей світ у цивілізації мене до неї і привчили, привчили що є обов'язок і робота яку я обов'язково повинен виконувати а якщо ні то помру. Я радше напівкровна собака що так тяжить за життям своїх пращурів, собака адаптована до цивілізації а не брутальності природи. Я сподіваюсь що одного дня я зможу бігти вільно, подалі від людських зіниць, що одного дня вся ця цивілізація покине мене і я віддамся цьому поклику, бажанню, інстинкту."

"Я хочу відчути як це, коли ти стискаєш свої щелепи на кролячій шийці та з тріском й передсмертним виском і завиваннями руйнуються кістки кролячої шиї як кров просочує моє хутро та смак ще теплого м'яса."